“Прив’язана за ногу фантазія моя”, — писала Леся у віршованому листі до брата. І дійсно, здебільшого у житті їй заборонено було не тільки довго ходити, а й сидіти.
Навіщо ж цей жорстокий “прив’яз”? Навіщо Доля дала талант та не дала простору для його вільного злету? Так на землі прив’язують повітряну кулю, приготовлену до старту. Ще й баласт вантажать, щоб керованим був політ… Лесина фантазія і Лесине життя були дуже точно скеровані в такий спосіб, і не дивно, що досягли-таки пункту призначення.