
Єднальним ланцюжком двох у сім’ї є кохання. Закохану людину “перемикає”, і вона вже нічого не помічає, нікого не слухає і з радістю летить до цього вогню. Але чомусь у повсякденному житті цей Божий дар кудись зникає, і настає “сіре” життя зі сплесками суперечок, сварок і розчарувань у партнері і своєму “невдалому” житті… Коли людина не підготовлена духовно й інтелектуально до такого випробування, то аспект розлучення настає невідворотно. А чи дійсно цей процес такий вже й невідворотний?